"Пішов у ніч, в сніги - і навіки ..." сторінка 2

   Дід разом із синами, а потім і внуками були чи не найактивнішими членами "Просвіти".
   Село Мшанець розкинулось серед хребтів Бескид далеко від головних доріг, але вже вкінці ХІХ сторіччя отцем Михайлом Зубрицьким тут була організована "Просвіта". До цього приклав свої старання і Іван Франко, який був задушевним товаришем отця Зубрицького. Франко часто приїжджав до Зубрицького, де збирав матеріали про Бойківщину. Тут також приходили і Паращаки. Спільними стараннями була організована школа і читальня. При читальні громадою була організована бібліотека, яка мала, як на той час, великий вибір книжок. В цих книжках найбільше кохався молодший внук Михайло. В читальні "Просвіти" був організований хор, яким керував дід-дяк. А підготовкою вистав та концертів клопотався отець Зубрицький. Кликати когось у хор не треба було, всі йшли з великою охотою і бажанням. Національна і політична свідомість селян зростала по днях. Відбувалося небачене зростання моральності людей. Кожний був готовий на самопожертву.
   Вивчаючи історію філософії, світову історію, історію України та рідного краю, Михайло знав і був твердо переконаний, що світ розвивається на протиріччях: Бог і диявол, добро і зло, і це не залишає місця чомусь третьому. Той політичний центризм - це покірне телятко, що п'є молоко із двох маток, не є суттю розвитку. Бо приписка філософської істини твердить, що в поєднанні добро і зло не складають істини - це два різні початки у вічній протилежності. Центризм - це щось аморфне і вбирає в себе частину з позитивного і негативного спектру, то наближаючись в одну, то в іншу сторону в залежності від хвилевої потреби чи вигоди. Цього Михайло боявся в собі найбільше. Склад його глибокого аналітичного розуму змушував його час від часу робити собі ніби контролю над своєю діяльністю. Робив це з дитинства, і всі бачили його завжди задуманим. А розум працював, аналізуючи його ставлення з дитинства до релігії, батьків, рідних, товаришів, старших та науки під час навчання. Після вступу в ОУН завжди співставляв свою поведінку з вимогами Декалогу, 12 прикмет характеру українського націоналіста; 44 правила життя українського націоналіста. Всякі упущення чи недотягнення намагався негайно виправити. Це утверджувало його в тому, що йде дорогою добра. Тепер нам стає ясно, якими освідченими, інтуїтивними і практичними були зверхники ОУН-УПА, підбираючи керівні кадри. В Хирівському повіті оунівців, які закінчили гімназії і університети, було більше ста чоловік, але вибір зроблений був для Повітового референта пропаганди саме на Паращака Михайла. Зверхники ОУН побачили і відчули стійкі глибинні моральні корені Михайла. Його душа, серце і все єство ще з дитинства стало тим надсприятливим грунтом, в який потрапляли слова діда, стрика-отця, отця Зубрицького, його репетитора при вступі у гімназію підпільника-революціонера, члена ОУН Омеляна Децика (якого гестапо розстріляло у селі Лімна перед самим відступом). То Омелян Децик рясно засівав у його серці і розумі ази ідеології українського націоналізму. І за словами брата Левка, напевно, запропонував Михайлові вступити в юнацтво ОУН.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11