"Пішов у ніч, в сніги - і навіки ..." сторінка 4

   “Брат не міг, виховуючись в такій родині і в такому середовищі, не бути патріотом, - пише брат Левко і дальше, - завжди мовчазний, зосереджений, задуманий та все щось робить: то пише вірші, то лекції, реферати, то пише доповідні. А коли це все йому набридне, бере мандоліну і грає.”
   Щоб не підірвати моральну стійкість - не пив і не курив. А щоб не дати ворогові розхитати високу організованість, активність і ідейність, постійно їх сталив, вивчаючи ідеологію українського націоналізму та практичною дією допомагав створенню і зміцненню осередків організації.
   Після закінчення гімназії не міг продовжити навчання в університеті і навіть працювати, бо зразу ж з приходом "братів-визволителів" їхню родину як куркулів занесли в список до переселення в Сибір. Всі діти розбіглися по родичах. Батьки жили і навідували хату напівлегально, а Михайло жив нелегально. Тепер він повністю віддався роботі в Організації. З приходом німців він легалізувався, став працювати директором школи в селі Галівка. Підпільну роботу посилив тим, що створював нові і зміцнював старі осередки ОУН. Кожного дня після роботи в неділю йшов або їхав по навколишніх селах читати реферати, лекції, проводив (найчастіше по лісах і полях) збірки, де, крім навчання молоді, проводив ще й різні інструктажі.
   "В нашій хаті, - як згадує брат, - збиралися молоді хлопці і дівчата, читали, щось записували, вели суперечки - дискусії, співали, а часом і танцювали під музику Михайла. Він постійно виховував молодь у національному дусі".

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11