Хто такі анти

Сторінка 1

Цією проблемою займалося чимало вчених. Один із них, археолінгвіст, кандидат філологічних наук, лауреат премії ім. І. Франка О. С. Стрижак, люб'язно запропонував АНТу скористатися з його розвідки про антів, написаної для словника "Історичні етноси України", що готується до друку. Великий обсяг цієї праці з її складною термінологією, розлогими коментарями та примітками, не дозволяє нам опублікувати текст у оригінальному вигляді. Натомість подаємо виклад, адаптований і скорочений нами для сприйняття читача-непрофесіонала.

Енциклопедії й узагальнюючі праці ХІХ — ХХ сторіч по-різному витлумачують цей етнонім:

1. Печерні або антські люди (Брокгауз і Ефрон, 1890). 2. Сарматське плем'я між Доном і Дністром (Большая Энциклопедия Т-ва "Просвещение", 1902). Треба зазначить, що греки називали сарматами та скіфами півтора десятка народів, у тому числі антів, венедів, слов'ян і т.д. У свою чергу, антами називали аланів. 3. Одна з двох головних громад слов'янських племен півдня України IV-VII ст. (Українська загальна енциклопедія, Львів, 1930-і рр.). 4. Об'єднання східнослов'янських племен між Дніпром і Дністром IV-VI ст. (БСЭ, 1950). 5. Велика група ранньоісторичних українських племен VI ст. (Енциклопедія українознавства, 1955). 6. Сильний південно-західний союз східнослов'янських племен IV-VII ст. (УРЕ, 1959). 7. Східні слов'яни IV-VI ст. (Словник слов'янських старожитностей, Вроцлав, 1961). 8. Візантійська (IV-VII ст.) назва східнослов'янських племен IV-VII ст. (Брайчевський у СИЭ, 1961 і в БСЭ, 1970). 9. Старожитнє ім'я східнослов'янського племінного союзу межиріччя Дніпра й Дністра IV-VII ст. н.е. (Вольф Й. Абетка народів, Прага, 1984).

М. Брайчевський писав, що попередник етноніма ант — "Антас" — вперше занотовано в одному з керченських написів ІІІ ст. н.е. Вдруге — в назвах територій "Антія", а також "Антаїб" готських легенд. Анти часто згадуються у візантійських джерелах. Так у творі Йордана "Про походження й діяння гетів" (550-і рр.) зазначено: "Дакію укріплено [ .] вінцеподібними крутими Альпами. Біля їхнього лівого боку, схиленого на північ, від джерела . Вістули на величезних просторах живе численне плем'я венетів. Хоч тепер їхні назви міняються залежно від . родів і місць проживання, вони переважно звуться слов'янами й антами . Слов'яни живуть від міста Новієтуна та озера, яке іменується Мурсіанським, аж до Данастра й на півночі — до Віскли . Анти ж наймогутніші з них . де Понтійське море робить дугу, ширяться від Данастра аж до Данапра . [Гот Амал Вінітарій] рушив військо в межі антів . і короля їхнього по імені Боз [варіанти Бож, Вож] із синами його й 70 достойниками розіп'яв" (тут і далі О. Стрижак цитує за "Сводом древнейших письменных известий о славянах". — М., 1994).

В історика VІ ст. Прокопія Кесарійського анти вперше йдуть після гуннів і слов'ян, котрі мешкають лівобіч Дунаю, близько берега, а потім — у тій же групі, але пересунуті на одне місце вперед: "варвари, гуни, анти й слов'яни . жили над Істром, часто переходячи (ріку. — О. С.), завдавали римлянам непоправної шкоди . Через деякий час анти й слов'яни розлаялися (можливо, "розспорилися"? Пор. "етнонім" спори. — О. С.) між собою й почали війну". Й "антів було переможено". Але незабаром анти напали на Фракію "й багатьох римлян . повернули в рабство". Ні слов'яни, ні анти "не управляються однією людиною", а "живуть народоправно". Навіть "щастя й нещастя" в них є спільною справою" і "закони однакові". Головним Богом для них є "творець блискавки", йому вони жертвують "биків і здійснюють . священні обряди". "Долі (в оригіналі "судьбы". — О. С.) . не знають", "обіцяють, якщо врятуються . принести Богу жертву за свою душу", "шанують ріки й німф, й усякі інші божества", "живуть . у жалюгідних хатках" далеко "один від одного", "часто міняють місце проживання". На ворога йдуть переважно "із щитами й дротиками", "панцирів . не одягають; інші не носять ні сорочок (хитонів), ні плащів, а одні лише штани, підтягнуті широким поясом". В антів і склавинів "та сама мова, досить варварська. Й за зовнішнім виглядом вони не різняться . Дуже високі на зріст і величезної сили. Колір шкіри й волосся . дуже білий або золотистий і не зовсім чорний, але всі вони темночервоні. Спосіб життя . як у массагетів, грубий, без усяких вигод". Вічно брудні, але за своєю суттю не злі, "хоч у всій чистоті зберігають гунські норови. Колись навіть ім'я у слов'ян і антів було . те саме . обоє цих племен називали спорами ("розсіяними"), думаю . вони жили, займаючи країну "спораден", "розсіяно", окремими виселками . посідаючи більшу частину берега Істру, по той бік . Імператор Юстиніан . пропонував їм поселитися в стародавньому місті . Туррис . біля самого . Істра. Це місто збудував імператор Траян . Юстиніан погоджувався обдарувати їх цим містом і навколишньою областю . щоб . виступали проти гуннів .". Анти ліпше від інших "уміли воювати в гірських і важких місцях"; "завдяки своїй доблесті . (гористості краю — О. С.) змусили ворогів до втечі". Країна Евлісія, де вони жили, простяглася до т. зв. "Меотійського Болота" й річки Танаїс (Дону), що спадає в "Болото". Саме це "Болото" вливається до Евксинського Понту. "Народи, які тут живуть, у давнину звалися кіммерійцями, тепер же . утигурами. Далі, на північ від них, займають землі незліченні племена антів".

Сторінки: 1 2 3 4