Формування уявлень про державотворчі процеси на різних етапах розвитку історії Формаційний та цивілізаційний підходи до вивчення історії
Сторінка 1
Результатом навчання учня історії мають бути:
1. Знання — безпосередньо — події, терміни, особи.
2. Розуміння — це осмислення зв'язків у формуванні історичних явищ.
3. Вміння — аргументовано висловлювати думки, припущення, гіпотези, розмірковувати над історичними подіями та явищами, складати словесний історичний портрет.
Зміст сучасної історичної освіти має полягати не у заміні одних історичних фактів на інші, а модернізації, наближенні її до сучасних потреб та вимог, які ставить перед учнем суспільство. Необхідне концептуальне переосмислення історії, її ролі у суспільстві. Історична освіта має раціоналізувати історичні знання — щоб суспільство приймало події не через емоції, а розумом, об'єктивно.
Головні питання дидактики історії — «Як навчати?» та «Чого навчати?». Перше питання — це питання методів. Відповіддю на друге (мета) — є результат навчання історії — рівень історичних знань окремого учня.
Створений історії вчителем школи — спроба заповнити прогалину браку теоретичних та практичних напрацювань, які допомагали б учителю історії — у викладанні, а учню — у навчанні, розумінні нового матеріалу та засвоєнні його на високому рівні осмислення.
Учень зазнає впливу різних джерел історичної інформації, тому головний акцент діяльності вчителя зміщується від подання готових знань до їхньої корекції. Поряд із самими історичними знаннями постає проблема засвоєння учнями безпосередніх механізмів їх здобування.
І. Формування уявлень про державотворчі процеси на різних етапах розвитку історії
Важливим елементом навчального процесу в історії є формування історичних понять. Маються на увазі терміни на позначення певних історичних явищ та процесів (держава, рабство, революція, криза). Історичні поняття — це відображення у свідомості учня об'єктивної історичної дійсності; воно узагальнює, відображає загальні суттєві риси багатьох історичних явищ.
Формуванню понять доцільно приділяти більше уваги. Ставлення учня до історичних явищ, образів, діячів створюється саме через поняття. Слід враховувати індивідуальність учня, який сприймає риси, ознаки терміну через властиву саме йому систему цінностей. Тому формулювання термінів має бути точним, ідентичним для усіх учнів. Важливу роль при формуванні понять відіграє активна розумова діяльність самого учня, звичайно, організована чи під керівництвом учителя. Самостійно здобуті знання запам'ятовуються краще, поняття вкладаються у систему.
Виділяють три групи історичних понять:
1. Частково історичні поняття — позначають конкретні історичні явища, характерні для певного періоду даної країни (бояри, чернь закупи, смерди, універсал). Ці поняття легко пояснити, вони розглядаються в рамках уроку і показують специфіку історичного розвитку окремих країн.
2. Загальноісторичні поняття — являють собою вищий ступінь узагальнення (феодал, васал, феодальна роздробленість, законодавство, козацтво, індустріалізація, голодомор). Розкриття цих понять відбувається через систему уроків у межах теми.
3. Соціологічні поняття — показують загальні зв'язки історичного процесу. Це такі поняття, як держава, культура, виробничі сили, революція, нація, — найбільш складні й загальні поняття.
Вихідний момент у процесі формування історичних уявлень є їхня цілісність. Будь-яке поняття вказує саме на типові риси явища. Тому необхідна конкретизація, наголошення на певних рисах явища, які є найбільш суттєвими.
Методи або механізми формування історичних понять:
1. Подання нового терміну і визначення, яке узагальнює дане поняття.
2. Наступне використання нового поняття на даному і на наступних уроках.
3. Методи засвоєння історичних понять: порівняння — короткий опис, виокремлення суттєвих ознак, рис явища, усвідомлення відмінностей від інших;
• наочність — практичне використання поняття.
Самі поняття є засобом пізнання історичних фактів, явищ та процесів. Одні групи понять служать підґрунтям для формування іншої групи понять.