Етимологія етнонімів давніх племен

Сторінка 1

Міфоепічний опис родини епонімів давніх племен етносу разом із зіставленням із їхніми фонетичними відповідниками, передусім, етнонімами теоретично всіх індоєвропейських спільнот уможливлює ґрунтовне розв’язання такої важливої проблеми як етимологія етнонімів, зокрема, давніх племен.

Греки оповіли про ту родину таким чином, що суфіксальних показників ув іменах епонімів давніх племен розподілено систематично, парами за ступенем споріднености та фонетичною якістю: плавні звуки та дві мішані групи з носового та проривного, звісно, з розведенням губних, носового та проривного.

Doros

doriéis

-r-

Aiolos

aioléis

-l-

Ion

īones

-n-

Achai(w)os

achai(w)oi

(-w-)

Iodame

[ethe(m)iai]

[(-m-)]

Boiōtes

boiōtai

-t-

Найширший матеріал на зіставлення та етимологічний розклад знаходимо щодо пари “епонім - етнонім” n-гілки, до якого додаються й назви однієї фратрії та підрозділу іншої в ненців, самодійського народу уральської єдности.

гр.

вірм.

фрак.

нен.

слов. - Venedi

Ion – īones

(w)ainianes

aōnēs

chaōnes

Anahunik

Vanand

kikoni

kaini

Anu/Ngano(-)

Vanujta

*Ani

Sloveni

Anti

Veneti

клт.

іт.

вен. - Veneti

інд.

іран.

*amri

venelli

ambiani

veneti

Ianus, Ianuarius

Venus, Veneris

Ianus, Ianualius

Venilia

 

Anu – anu

venuka

Anastoh (Anastab)

Vanidar (Anidar)

У греків маємо пару “епонім - етнонім”, але етнонім потрапляє до фоноквартету етнонімів, а отже, до переліку, так би мовити, історичних племен (чи племінних спілок). У вірменів і фракійців знаходимо лише фонопари етнонімів; ув індійців - одну-дві пари “епонім - етнонім” Anu – anu, Vena – venuka; в іранців - фонопару імен заступників епонімів без етнонімних наслідків.

Кельтів і слов’ян пов’язують фоноквартети етнонімів, відповідно, історичних і давніх племен із відтворенням першого серед них, але розводить добір показників до основи. У кельтів ними є провідні показники (плавні та проривні), натомість, у слов’ян – двічі нульовий (хоча й з прихованим ув одному разі зубним плавним slo-veni) та двічі зубний проривний. Слов’ян і венетів пов’язує основа в їхніх самоназвах, друга у фонопарі (з поширом до фоноквартету) Ven-, але розводить різна якість (дзвінкий - глухий) однакового показника -d- та -t-.

Оскільки самоназви обох спільнот Venedi, Veneti не є варіаціями самоназви єдности *ardés “індоєвропейці”, то їх слід уважати підставними заступниками. З’ясувати їхнє походження й значення може італьський матеріал, оскільки за цим разом маємо тільки імена богів. Спершу відзначимо фоноквартет імен з огляду на те, що Янус мав два обличчя, тобто в його особі зведено, певно, двох богів, що, ймовірно, й мали імена з фонопарними основами *Ian- та *Ven-. Одне обличчя Януса було світле, молоде, а друге – темне, старе. То ж, первісно двох італьських богів можна зіставляти зі слов’янськими Білобогом та Чорнобогом із описовими іменами; індійськими Шивою та Вишну (імена людських аватар якого – Кришна та Рама мають, зокрема, значення “темний, чорний”) з іменами заступників; кельтськими героями Ебер Фінн (“світлий”) та Ебер Донн (“темний”). Слов’яни та венети назвалися за Чорнобогом, захисником світу та заступником людей; індоєвропейські боги зробили людину чорної (темної) землі: лат. homo ← humus; балт. žmuo ← žeme; герм. guma, gomo; слов. земляк ← земля тощо. Cпільноти двох гуртів (східного та західного) трималися самоназви єдности, виробляючи свої варіації. Спільноти ж інших гуртів удалися до заступників. Щоправда, греки залишили першу вісімку спільнот, а хети – другу.

іє.

*ardes

інд. arya

іран. arya

тох. arśi

дард. darda

фрак. thrakoi

фриг. phrygoi

[гр. hraikai]

вірм. arim

→ hellēnes

←xет. Mira

 

-el- ← -ar-

бог людей

бог-предок

“люди”

 
 

гр. hellēnes

клт. keltoi

слов. venedi

вен. veneti

ілір. iapodi

іт. samnītes

герм. manni

балт. žemaitai

 
Сторінки: 1 2 3 4