Українська повстанська армія (УПА)

Сторінка 1

Організацію українських націоналістів (ОУН) і Українську повстанську армії (УПА) необхідно розглядати як дві окремі. Хоч і пов’язані між собою структури. Перша була підпільною партійно-військовою структурою, друга – партизанською за своїм характером армією. Вони мали різні функції. Суть проблеми ОУН-УПА полягає у з’ясування питання, яким повинно бути офіційне ставлення сучасної влади до підпільно-повстанських структур, що боролися за незалежність України у минулому. Такими структурами були:

- Українська військова організація (УВО), що існувала з 1920 р. і увійшла до Організації українських націоналістів (ОУН) у 1929 р. (хоч і не розчинилася в ній одразу);

- Організація українських націоналістів, що діяла на західноукраїнських землях і в еміграції від 1929 р., а після загибелі провідника Євгена Коновальця у 1938 р. розкололася на дві однойменні, але самостійні організації: ОУН під проводом Андрія Мельника ОУН(М) і ОУН під проводом Степана Бандери ОУН(Б). В Західних областях ОУН існувала до кінця 50-х років;

- Українська повстанська армія (1943-1949 рр.)

- Дружина українських націоналістів (ДУН) і більше відомі під кодовими назвами – спеціальний відділ «Нахтігаль» і організація «Роланд». Це військові частини у складі абверу чисельністю не більше батальйону.

В Україні не було своєї національної незалежної від чужинців кадрової армії, за невеликим винятком короткочасного існування Української Народної Республіки. Всі ці довгі криваві роки українську землю топтали окупаційні армії багатьох Європе1ських та азіатських держав, а ми, аборигени, проти своєї волі були змушені їх годувати. Всі вони були для українського народу чужими і чинили над ним насильство. Тому УПА нізвідки не приходила, не вдиралася ані на наші, ані чужі землі для їх поневолення, а навпаки: вона сама вийшла із свого українського народу, покликала зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину від усіх тогочасних завойовників-окупантів. Це була унікальна нестандартна армія, армія – ентузіастів-патріотів і безкорисливих фанатиків, армія без своєї держави. Її боротьбу можна лише віддалено порівняти з повстанням легендарного Спартака під огрядом умов, у яких їм доводилося воювати. Що ж могла ОУН у ті важкі і буремні роки дати своєму дитяті – УПА? Крім ентузіазму, втілення патріотизму і фанатизму на засадах українського націоналізму, благословення Божого і відповідних національних порад-вказівок з тактики підпільної боротьби – нічого.

Історія формування Української повстанської армії досить складна, неоднозначна і ще й досі містить чимало «білих плям». Ще у серпні 1941 р. Т.Бульба – Боровець оголосив себе головним отаманом України, ідейним спадкоємцем і продовжувачем справи С.Петлюри та організував нерегулярне формування української міліції. Формування називалося «Поліська Січ» і діяло на території Полісся та Волині. Спочатку січовики, які налічували 2-3 тис. війська, боролися із рештками червоної армії. Коли ж німці спробували наприкінці 1941 р. розпустити це формування, вони перейшли до партизанської боротьби. Незабаром Поліську Січ було перейменовано на Українську повстанську армію, яка вела бойові дії як проти радянських партизан, так і проти фашистів. Назва УПА у цей час відображала не стільки реальний стан справ, скільки мету, яку ставив перед собою Т.Бульба-Боровець. Він вважав, що «революційна армія … повинна еволюціонувати… від партизанки до регулярної армії, підпорядкованій певній державній концепції».

Після невдалої спроби 30 червня 1941 р. проголосити відновлення самостійної Української держави та хвилі репресій ОУН пішла в підпілля. «Українські націоналісти, - зазначав свого часу С.Бандера, - насамперед захищають інтереси свого власного народу. Навіть якщо при вступі в Україну німецькі війська сприйматимуться як визволителі, таке ставлення може швидко змінитися, якщо Німеччина ввійде без наміру відновлення Української держави. Усяке насильство викличе опір».

Становлення оонівського партизанського руху почалося в середині 1942 р. Після хвилі масового дезертирства з лав української поліції навесні 1943 р. військові формування значно зросли і спочатку називалися Українська визвольна армія (УВА), а невдовзі взяли популярну вже на той час назву Українська повстанська армія. Очолив її Роман Шухевич (Тарас Чупринка).

Сторінки: 1 2 3