Промислова кооперація в Україні за часів непу сучасна історіографія

Сторінка 1

У сучасній історіографії Непу відбулося достатнє нагромадження знань, причому, що дуже важливо, знань вільних від догматів, які дозволяють на основі комплексного історіографічного аналізу навести основні тези з питання промислової кооперації в Україні. Величезне значення, на наш погляд, має відображення саме національної компоненти дослідження.

Проблеми торгівлі в Україні у 20-ті рр. стали предметом дослідження В.В. Лантуха [4]. З широкого кола питань відновлення ринкових відносин у 20-ті роки він виділив і докладно проаналізував організацію безгрошового товарообміну, а також державної, кооперативної і приватної торгівлі. Відправним пунктом праці стала проблема товарообміну між містом і селом. В.В. Лантух переконливо довів хибність самої ідеї безгрошового товарообміну в тогочасних умовах, показав неминучість повернення до ринку. Автор подав широку картину відновлення торговельних відносин із пошуками їх відповідних форм, а також механізмів державного регулювання цін, з помилками і знахідками, що траплялися на цьому шляху. Особливою повнотою відзначається подана у праці характеристика процесу організації торговельних підприємств і об’єднань та апарату управління оптовою і роздрібною торгівлею.

У монографії В.І. Гринчуцького проаналізованасамостійна діяльність трестів на ринку, де вони діяли через систему власних апаратів, представництв тощо. Реалізацію своєї продукції трести здійснювали по-різному, залежно від галузі промис­ловості. Більшість трестів важкої промисловості вимушені були виконувати замовлення державних органів, тому вони могли реалізовувати лише ту частину продукції, яку вони випускали понад держзамовлення.

В.І. Гринчуцький доводить, що самостійна торгова діяльність трестів мала певні негативні сторони. Утримання торгових установ для трестів було досить накладним. Так, торговельні витрати «Хімвугілля» на 1924/25 р. були заплановані у сумі 2 632 тис. руб. Тому правлінню тресту президією ВРНГ УСРР було запропоновано скоротити торгові витрати не більше, ніж на 4% від загальної вартості маси проданих товарів. Зокрема, після виходу “Укртрестсільмашу” із синдикату його торговий апарат був злитий з товариством «Село-Техніка», і правлінням тресту було укладено договір з «Держсільскладом». Завдяки такій реорганізації були знижені ціни у розмірі комісійних відрахувань синдикатові [3. – С. 144].

Важливим партнером для трестів були кооперативні організації, а для багатьох з них вони були основними споживачами продукції. Навіть для трестів, які працювали в основному на держзамовлення, вони були важливим партнером [3. – С. 145]. На відміну від синдикатів, кооперативні організації були дуже зручними й вигідними контрагентами, оскільки не могли впливати або втручатися в господарську діяльність трестів. Можна вважати, що кооперативні організації були зразком співпраці з держав­ними підприємствами, оскільки вони найбільш оперативно реагували на зміни кон'юнктури ринку, були як споживачем, так і постачальником трестів [3. – С.168].

О.П Пиріг також вказує на те, що співпраця трестів та кооперативних організацій залежала від спе­цифіки виробництва. Так, у 1924 р. трест «Південсталь» реалізував майже 0,9 млн. пудів своєї продукції кооперативним товариствам «Вукоопспілка», «Сільський господар», «Кубспілка», «Ювельспілка», «Кубселянспілка» та ін. Для деяких трестів кооперативні організації були основним споживачем продукції. Зокрема, роль кооперації в реалізації цукру постійно зростала. Якщо в 1926 р. її доля в збуті «Цукротресту» становила 5,9%, то в 1927 р. вона сягнула 70%. У результаті вжитих організаційних заходів щодо співробітництва з кооперацією, торгові витрати «Цукротресту» зменшились у 1927 р. на 25% (з 7597 тис. до 5659 тис. руб.) [6. – С. 178].

Тісний зв'язок з кооперацією підтримували місцеві трести, оскільки вони об'єднували підприємства легкої та харчової промисловості, тобто працювали разом із сільськогосподарським виробником. З іншого боку, місцеві трести, як правило, виробляли продукцію масового споживання в основному для сільського споживача. В.І. Гринчуцький вказує, що негативну роль у налагодженні зв'язків між місцевими трестами та кооперативними організаціями відігравали синдикати, які намагалися монополізувати ринок і взяти під свій контроль трести місцевої промисловості. Крім того, планова політика розподілу кредитів не дозволяла кооперативним організаціям користуватися кредитами банків [3.– С.167]. Обмежені можливості в отриманні кредитів привели до виникнення досить специфічної форми торгівлі, при якій посередниками виступали банки. Між банками і трестами укладалися угоди, згідно до яких за отриманий кредит трести розраховувалися готовою продукцією [3. – С.168].

Сторінки: 1 2